ГОЛОВНЕ МЕНЮ



Поділ майна подружжя при розлученні ?

Додано :
07.06.2011

Відповідь:

Розлучення, незалежно від того, яка його причина, пов’язане із вирішенням майнових питань, адже за час проживання в шлюбі чоловік та дружина ведуть спільне господарство, несуть матеріальні витрати, вкладають власну працю у створення матеріальних цінностей. При розлученні існує два основних варіанти розподілу майна – добровільно, за згодою подружжя або, в разі спору, через суд.

Приступаючи до поділу майна, доцільно зробити його на добровільних засадах, виходячи із приписів закону і з урахуванням інтересів усіх причетних осіб.

При розлученні варто пам’ятати, що коли майно не було розподілене при розлученні, звернутися до суду за таким розподілом можливо впродовж трьох років. Цей строк починає відраховуватись від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Це можливо у тих випадках, якщо, наприклад, один з подружжя приховав при розлученні частину майна.

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У випадку виникнення спору суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею або з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо такої можливості немає, вони присуджуються одному з подружжя. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Розподіл нерухомості, придбаної до державної реєстрації шлюбу, відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України, майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

Виключенням є той випадок, якщо ви, проживаючи разом впродовж тривалого часу, суттєво поліпшили майно (будинок, автомобіль), тоді один із подружжя має право на частку у праві власності на таке майно. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином автомобіль належить дружині, проте, якщо чоловік своєю працею його суттєво поліпшив, йому може бути присуджено компенсацію.

Варто пам’ятати, що проживання сім’єю без реєстрації шлюбу також створює відповідні майнові наслідки. Згідно з Сімейним кодексом України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають між собою у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, якщо за час спільного проживання до шлюбу вами було придбане майно, на нього теж буде розповсюджуватись правовий режим спільної сумісної власності. Виключенням є подароване або успадковане майно, що є приватною власністю спадкоємця чи обдарованого.

ДОВІДНИК