ГОЛОВНЕ МЕНЮ



Кредити і колектори ?

Додано :
07.06.2011

Відповідь:


Останнім часом набула поширення практика залучення банками та іншими фінансовими установами „колекторських” організацій, предметом діяльності яких є реалізація права вимоги на користь банків виконання боржниками зобов’язань за кредитними договорами.

Здійснення „колекторської” діяльності передбачає передачу банками цим організаціям права вимоги на користь банків виконання боржниками зобов’язань за кредитними договорами. У свою чергу, такі дії набувають ознак передачі банком „колекторській” організації своїх прав, які виникли на підставі кредитного договору. Проте, згідно з Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк провадить виключний вид діяльності.

Є декілька варіантів співпраці банків з колекторськими організаціями:

Перший варіант – це передача колектору прав вимоги за кредитним договором. В цьому випадку колектор повинен був повідомити Вас про укладення такого договору. Правда, якщо відповідне повідомлення Вам направлено не було, це не означає, що борг Ви можете не виплачувати, а лише залишає за Вами право виплачувати гроші банку, а не колектору. При такій формі співпраці між банком і колекторною компанією повноваження колектора мають бути підтверджені договором, підписаним уповноваженими особами банку і колекторної компанії. Причому в договорі повинно бути чітко прописано, що колекторній компанії передається право вимоги саме за Вашим договором. Отже, вимагайте показати Вам оригінал договору, а інакше – сміливо заявляйте, що ніяких підстав вважати, що особа, що прийшла, має право на здійснення колекторних дій, не немає, а тому його вимоги Ви маєте право залишити без уваги. Крім того, Вам необхідно переконатися, що особа, що прийшла, є представником колекторної компанії, для чого вимагайте пред’явити паспорт і довіреність або інший документ, підтверджуючий повноваження даної особи. Якщо документів немає, то підстав для подальшого діалогу немає .

В основному, право вимоги банк передає за договором факторингу

Так, відповідно до Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077).

Водночас Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” факторинг вважається фінансовою послугою (стаття 4). А стаття 5 названого Закону передбачає право надавати фінансові послуги лише фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності. При цьому, фінансовими установами є юридичні особи, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Другий варіант – видача банком довіреності колекторній компанії або ж конкретній особі на представництво інтересів банку. У такому разі Вам необхідно перевірити оригінал довіреності, причому переконатися в його наявності мало – слід визначити, чи уповноважений представник даною довіреністю на здійснення тих дій, які він здійснює або має намір здійснювати. Крім того, якщо довіреність видана на ім’я компанії, необхідно перевірити повноваження працівників колекторської компанії. Якщо дані документи відсутні подальших підстав для спілкування немає.

Отже у першу чергу, треба перевірити повноваження колектора – чи є у нього правові підстави вести справи на користь позичальника й вимагати від боржника погашення заборгованості. Не слід намагатися сперечатися із співробітником колекторського агентства. Якщо у боржника важке матеріальне становище й немає засобів для оплати боргу, треба сповістити про це колектора, який запропонує декілька варіантів вирішення проблеми. Поки колектори діють у правовому полі, перешкодити їм практично неможливо.

При захисті своїх прав від колекторського свавілля Ви маєте спиратися на наступні норми діючого законодавства:

Конституцією України встановлено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32).

За Законом України „Про банки і банківську діяльність” інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею (стаття 60).

Стаття 62 зазначеного Закону містить виключний перелік підстав, які дозволяють банку розкривати інформацію, що становить банківську таємницю. Так, однією з підстав, за умови наявності якої розкривається банківська таємниця, є письмовий запит уповноважених органів або письмовий дозвіл власника такої інформації.

Тобто, банки мають право надавати інформацію, яка становить банківську таємницю, у порядку та у спосіб, встановлений статтею Закону України „Про банки і банківську діяльність”

У зв’язку з цим залучення банками „колекторських” організацій для вимагання виконання зобов’язань боржниками за кредитними договорами можливо лише за наявності письмового запиту або письмового дозволу боржника на розкриття банківської таємниці. За інших умов така діяльність порушує права та охоронювані законом інтереси громадян і може кваліфікуватися як злочин, передбачений, зокрема, статтею 182 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя, статтею 189 – за вимагання, статтею 355 – за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.

З іншої сторони, згоди боржника на перевід боргу новому кредитору, згідно з нормами Цивільного кодексу України , при цьому навіть не вимагається – достатньо тільки письмово повідомити його, що така уступка вимоги відбулася.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Цивільним кодексом України встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов’язку боржника поручителем чи заставодавцем (майновим поручителем) або виконання обов’язку боржника третьою особою.

Частина 3 ст. 512 Цивільного кодексу України містить положення, згідно з яким кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Так, колекторська компанія може діяти від імені банку (кредитора) на підставі договору доручення, комісії або надання послуг за певну винагороду. В такому випадку банк разом із наданням колектору права вчинити певні юридичні дії щодо стягнення з боржника заборгованості передає колектору інформацію про клієнта-боржника. При цьому ст. 1076 Цивільного кодексу України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. При цьому, відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Зверніть увагу на те, що банки, намагаючись обійти всі вищевказані норми, практикують безпосереднє зазначення в кредитному договорі пункту про передачу інформації про позичальника (з його згоди) третім особам для стягнення заборгованості у випадку її прострочення. Якщо ж у кредитному договорі такий пункт не передбачений, то банк не має права передавати інформацію колектору.

Як показує практика, колектори діють також шляхом впливу не тільки на боржника, а й на членів його родини, близьких, співробітників тощо. При цьому необхідною передумовою вчинення такого впливу є наявність інформації про цих осіб, їхні телефони, адреси місця проживання та роботи. Однак, згідно з частиною 6 статті 23 Закону України „Про інформацію”, інформація про особу охороняється законом. А статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. А отже, збирання, зберігання, використання та поширення особистої інформації про особу без її згоди є прямим порушенням чинного законодавства.

Зауважимо, що інформацію про позичальників (обсяг боргу, відсоткова ставка, застава, персональні дані боржника) банк не має права розголошувати, оскільки такі дані вважаються таємницею. Він може надати інформацію про несумлінного боржника колекторській компанії тільки в тому випадку, якщо в кредитному договорі є відповідний пункт. Якщо в контракті такого пункту немає, однак позичальникові телефонує представник колекторської компанії, боржник може сміливо подавати на банк до суду. Підстава – стаття 182 (Порушення недоторканності приватного життя) та стаття 189 (Вимагання) Кримінального кодексу України.

Отже, можна зробити висновок, що не порушити норми законодавства у своїй діяльності колекторам не так і просто. А тому, відповідно, боржник має досить великі шанси на перемогу в протистоянні зі „збирачами боргів”. Варто пам’ятати, що, у будь-якому випадку, якщо боржник добровільно не виконує зобов’язання перед банком або іншим кредитором – єдиною правовою можливістю для банку стягнути заборгованість є звернення до суду з відповідним позовом

Ви маєте право взагалі не спілкуватися з колекторами або вимагати від них підтвердження їх повноважень на стягнення заборгованості. Такими доказами може бути договір (його належним чином завірена копія) між банком та колекторською компанією, за яким дана компанія набуває права вимоги сплати заборгованості по відношенню до Вас. Крім того, бажано ознайомитися з правовстановлюючими документами колекторської компанії, з їх статутом, свідоцтвом про реєстрацію тощо. Адже у Вас є законне право знати, з ким ви маєте справу та на якій підставі повинні сплачувати гроші не банку, а іншій установі. У розмові з колекторами слід пояснити, що одного лише дзвінка колектора та його слів не достатньо для того, щоб ви мали впевненість в тому, що він є правочинним кредитором. А тому, доки вас не переконали у правомірності діяльності колекторської фірми – дії її працівників ви можете трактувати як вимагання.

Отже, навіть якщо в кредитному договорі є пункт про можливість передачі інформації про позичальника (з його згоди) третім особам для стягнення заборгованості у випадку її прострочення, це не дає права колектору, порушуючи норми чинного законодавства, втручатися у Ваше особисте та сімейне життя, а тим більше вести незаконний збір інформації про Ваших близьких, знайомих та дискредитувати Вас за місцем роботи.

Крім того, не забувайте, що Ви маєте законне право не впустити колекторів в свою квартиру, оскільки недоторканність житла гарантована Конституцією України.

Конституція України (ст. 32) проголошує: „Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України.

Разом з тим, одним з поширених методів дії колекторних фірм на боржників є розсилка листів, смс, телефонні дзвінки родичам боржника (мабуть, з розрахунку, що боржник, бажаючи захистити родичів від таких малоприємних питань, визнає кращим варіантом погасити борг).

Враховуючи, що родичі боржника не є учасниками кредитних стосунків з банком, такі дії можна розцінювати як безпідставне протиправне втручання в особисте життя, що є порушенням конституційних прав громадян.

Такі дії колекторів Ви можете оскаржити в прокуратуру з посиланням на порушення Основного Закону України.

Колектори навіть не приховують, що перш ніж почати роботу з боржником, вони збирають максимум інформації про нього. Практично всі колекторні компанії указують, що в процес роботи з боржником ще на перших стадіях включає збір додаткової інформації про боржника. Такі дії протиправні, і Ви можете подати відповідну заяву у встановленому Законом порядку .

Колектори застосовують і такий метод дії, як відправка листів по місцю роботу. Це розповсюдження конфіденційної інформації про особу, що є порушенням банківської таємниці. Ваш начальник одержав від колекторів лист про те, що Ви – злісний неплатник? Можете подавати заяву про порушення колектором Ваших конституційних прав!

Ринок колекторських послуг в Україні знаходиться в початковій стадії розвитку, і тому частина „колекторів” працюють по правилах кримінального світу. Вживані ними заходи включають погрози фізичної розправи або знищення майна (особисто або по телефону), а іноді і реалізацію таких погроз. Такі дії, навіть якщо вони обмежуються загрозою, кримінально карані. У разі застосування колекторами таких прийомів тиску звертайтеся в правоохоронні органи (міліція, прокуратура).

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що діяльність колекторських компаній не врегульована на законодавчому рівні, в своїй діяльності дані компанії часто порушують норми діючого законодавства України. При порушенні зазначених норм Ви маєте повне право звертатися за захистом своїх прав до правоохоронних органів та суду.

ДОВІДНИК